ІСТОРІЯ ПЕРШИХ ПЛАВАЛЬНИХ БАСЕЙНІВ

04.03.2025

ІСТОРІЯ ПЕРШИХ ПЛАВАЛЬНИХ БАСЕЙНІВ

           У другій половині XX століття світ міг би відзначити своєрідний ювілей – сторіччя з дня відкриття першого громадського плавального басейну. Ця подія сталася в Німеччині. У 70-х роках XIX століття в цій країні активізувалися численні гуманітарні та спортивні товариства, які виступали за збільшення державних асигнувань на зміцнення здоров’я нації. Популярності набувала гімнастика, а розроблені Яном і Мюллером комплекси фізичних вправ стали стандартом у багатьох країнах Європи та США. Саме ці піонери фізичної культури внесли величезний вклад у те, щоб зробити плавання доступним протягом усього року, а не лише на морських і річкових курортах.

Поява перших громадських басейнів

          Концепція громадських плавальних басейнів викликала гарячі дискусії. Її активно підтримували Ян, Мюллер, пастор Кнайп, а також Берлінське (згодом Німецьке) товариство любителів купання (DGV). Водночас Берлінське товариство дерматологів на чолі з Оскаром Лассаром критикувало цю ініціативу, вказуючи на ризики інфекцій і пропонуючи альтернативу – масові душові центри. Зрештою, завдяки аргументам обох сторін, у проєктування басейнів включили найсучасніші методи знезараження води, а також спеціальні покриття для безпеки відвідувачів.

          У 1877 році в Бремені відкрився перший у світі громадський плавальний басейн. До кінця XIX століття в Німеччині збудували близько 150 таких комплексів. Слідом за Бременом естафету перейняв банний комплекс у Карлсруе, будівництво якого розпочалося ще у 1873 році. Одним із найвідоміших став комплекс Goseriede у Ганновері (1890–1905 роки).

Архітектурні та технологічні особливості

            Російський інженер С.К. Врублевський, досліджуючи досвід Німеччини у сфері басейнів, описував Goseriede у своїй книзі "Купальні та ванні споруди. Звіт про відрядження в Німеччину" (1912 р.). Комплекс включав три басейни (два чоловічі й один жіночий), парові й повітряні лазні, 40 ванних кабін і навіть окремий відділ для миття собак. Також у ньому були пральня, машинне відділення, котельня та водонапірна башта.

             Простора центральна зала з мозаїчним оздобленням слугувала вестибюлем і місцем відпочинку. Пол навколо басейну був покритий керамічною плиткою, а система вентиляції дозволяла регулювати температуру повітря. Влітку приміщення охолоджували за допомогою водяного пульверизатора, а освітлення забезпечували дугові лампи.

Спадщина перших басейнів

            До кінця XIX століття в Німеччині сформувалися ключові принципи будівництва громадських басейнів, які успішно застосовуються й досі. Всі інновації з того часу стосувалися радше нових матеріалів і вдосконалених методів очищення води, ніж кардинальних змін у самій концепції будівництва. Сьогодні США, Франція та Іспанія випередили Німеччину за кількістю басейнів, проте їхній дизайн і функціональність базуються на стандартах, закладених ще понад 100 років тому.