Проєктні та монтажні роботи

18.03.2025

Проєктні та монтажні роботи

            Басейн – це складна гідротехнічна споруда, проєктуванням якої займаються різні фахівці. Визначаючи призначення басейну (спортивний чи розважальний), його гідравлічну конструкцію (скімерний або переливний), форму та розміри чаші, профіль дна, спеціалісти орієнтуються на побажання замовника, фінансові можливості, площу ділянки, зручність та безпеку експлуатації. Окрім цього, враховують розташування технічного обладнання, трубопроводів, систем мікроклімату (для критих басейнів), зони відпочинку та доріжок.
             Для оптимального використання простору відкритий басейн зазвичай розміщують якнайближче до будівлі з допоміжними приміщеннями. Проте слід дотримуватись нормативних відстаней: до будівлі довжиною понад 12 м – не менше її середньої висоти; до будівель з вікнами довжиною менше 12 м – половини їхньої висоти; до таких же будівель без вікон – третини висоти, але не менше 3 м.
             Небажано, щоб поряд із басейном росли дерева, що скидають листя (тополя, липа, модрина), оскільки вони сприяють забрудненню води. Товщина дна та стін чаші, клас і марка бетону, діаметр арматури визначаються за результатами гідростатичного розрахунку. Аналізуються різні варіанти навантажень, вибирається найкритичніший сценарій. Також враховується щільність ґрунту та рівень підземних вод, адже ці фактори є визначальними для способу та обсягу будівельних робіт. Якщо проігнорувати ці аспекти, можлива деформація споруди або навіть усього комплексу.
Підготовка основи басейну
Риття котловану
              На першому етапі будівництва відкритого басейну готується котлован. За потреби влаштовують піщану подушку (150–300 мм), бетонну підготовку (близько 100 мм). Якщо рівень дна басейну нижчий за рівень ґрунтових вод, необхідно облаштувати дренаж по периметру та під основною плитою. Для захисту споруди від ґрунтових та атмосферних вод навколо чаші викопують траншеї (ширина і глибина – 250–500 мм), які засипають гравієм. Глибина траншеї залежить від типу конструкції дна та рівня заглиблення чаші в ґрунт.
               Будівництво критого басейну має свої особливості. Якщо він зводиться разом із будинком, готується спільний фундамент, враховується розташування комунікацій. Якщо басейн будується в існуючій споруді (наприклад, у підвалі), важливо оцінити ризик підкопу фундаменту, щоб уникнути його деформації.
Монтаж закладних елементів
             Перед заливкою бетону необхідно встановити та закріпити закладні елементи: донний злив, форсунки, скіммери, освітлення, труби та кабелі. Закладні елементи кріпляться до опалубки та арматури болтовими з’єднаннями або в’язальним дротом.
            Неякісне кріплення або помилки при бетонуванні можуть призвести до зміщення елементів, що неможливо виправити після затвердіння бетону. Тому деякі компанії відливають чашу спочатку, а потім вирізають у ній отвори для закладних деталей, що порушує цілісність конструкції. Такий підхід небезпечний, оскільки може призвести до втрати герметичності басейну.
Опалубка чаші басейну
            Опалубка повинна забезпечувати правильну геометрію чаші та витримувати навантаження бетону. Використовують два типи опалубки: багаторазову (металеву або фанерну) для прямих ділянок та одноразову (дерев’яну) для складних форм.
             Дерев’яна опалубка менш точна, що збільшує витрати на вирівнювання поверхонь. Тому на прямих ділянках краще застосовувати багаторазову опалубку. Якість опалубки впливає на кількість необхідних вирівнювальних матеріалів, які часто є імпортними та дорогими.
Армування днища чаші
             Після підготовки основи (шар піску, щебеню або цементно-піщаної стяжки) розпочинається армування. Якщо басейн розташований на щільному ґрунті, арматурну сітку можна не використовувати. В інших випадках застосовують сітку з комірками 150×150 мм та арматуру діаметром від 6,3 мм.
Вертикальне та горизонтальне армування виконують стрижнями діаметром 8–10 мм із кроком 150–600 мм. З’єднання стержнів здійснюється в’язальним дротом, а електрозварювання не використовується через ризик корозії.
Бетонування чаші басейну
             Для чаші використовується важкий бетон класу не нижче В15 (за міцністю) та марки не нижче W4 (за водонепроникністю). Для відкритих басейнів також важлива морозостійкість (F100–F150), що забезпечує витримку 100–150 циклів заморожування і відтавання.
            Щоб підвищити водонепроникність та міцність бетону, додають спеціальні добавки (SATURFIX, 1DROBETON, FLUXAN). Густина бетону залежить від ретельного ущільнення за допомогою вібраторів.
Методи бетонування:
           Безперервне заливання – чаша виготовляється за один цикл, без «холодних швів». Це найнадійніший метод, але потребує спецтехніки та безперебійного постачання бетону.
Бетонування у два етапи – спочатку відливають дно, потім стіни. Для герметизації стиків використовують саморозширювальний шнур EXPAN BENTONITICO, що збільшується в об’ємі при контакті з водою, перекриваючи всі щілини.
             Геометрія чаші коригується водостійкими розчинами (RESISTO UNIFIX, RESISTO TIXO, RESISTO BIFINISHING AB) або штукатуркою з латексними добавками (COLLASEAL, LATIFLEX). Роботи проводяться при температурі не нижче +5°C, а свіжий бетон захищають від сонця та зволожують при низькій вологості.
             Дотримання всіх технологічних норм забезпечує довговічність басейну (50–100 років) та його високу експлуатаційну якість.